Vasyl Stus: A Hundred Years (From Ukrainian)

A Hundred Years Since Sich Went Down
By Vasyl' Stus
Translated by A. Z. Foreman

A hundred years since Sich* went down.
Siberia. Solovkí**. Cells creak.
And utter night comes all around
a hellhole land and hellish shriek.
A hundred years of tortured dreams,
hopes, expectations, faith and blood
of sons all branded for their love,
hearts like a hundred blazing beams.
From their bast shoes they grow to run.
From Cossack breeches on the plain
each hut's slave grows into a son
of the one mother called Ukraine.
You shall not perish. You have pith.
Land sacked and slaved for centuries,
They cannot hope to lynch you with
Siberias and Solovkís.
You are still aching with old pain,
in pieces still, still torn and bleeding
but tough already and untamed
you stand with a straight spine for freedom.
You nursed on rage for mother's milk.
You'll have no peace from it. Today
it will keep growing, growing, till
the prison doors are blown away
as storms of jovial thunder blast
bolts from the sky, and native words
— Shevchenko's*** prophesying birds —
soar over the Dnipro at last. 

*Sich - main encampment of the Ukrainian Cossacks until Catherine II ordered it destroyed
** Solovkí — the Solovkí islands were home to an infamous Soviet concentration camp that bore their name. 
***Ukraine's national poet


Audio of me reading the original Ukrainian:

The Original:

Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
пекельний край і крик пекельний.

Сто років мучених надій,
і сподівань, і вір, і крові
синів, що за любов тавровані,
сто серць, як сто палахкотінь.

Та виростають з личаків,
із шаровар, з курної хати
раби зростають до синів
своєї України-матері.

Ти вже не згинеш, ти двожилава,
земля, рабована віками,
і не скарать тебе душителям
сибірами і соловками.

Ти ще виболюєшся болем,
ти ще роздерта на шматки,
та вже, крута і непокірна,
ти випросталася для волі,

ти гнівом виросла. Тепер
не матимеш од нього спокою,
йому ж рости і рости, допоки
не упадуть тюремні двері.

І радісним буремним громом
спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці —
слова шугають над Дніпром.

No comments:

Post a Comment